- Намагайтеся зрозуміти характер дитячої агресії – захисну або більш схожу на жорстокість, без співчуття до ближнього.
- Стимулюйте усвідомлення дітьми особливостей вибухової та невпевненої поведінки, допомагайте агресивним дітям адекватно оцінювати емоційний стан дитини-жертви, а не тільки свій власний.
- Прагніть поставити агресивну дитину на місце дитини-жертви агресії.
- Частіше розмовляйте з агресивною дитиною про його власні емоційні стани.
- Частіше розпитуйте в агресивної дитини про варіанти виходу з конфліктних ситуацій.
- Пояснюйте агресивній дитині, якими іншими неагресивними діями вона зможе самоствердитися, звернути увагу людей на себе.
- Пояснюйте агресивній дитині, що таке спалах гніву; стимулюйте позитивні емоції, інтерес та почуття гумору в дитини
- Розпитуйте в агресивної дитини, у яких випадках вона найчастіше стає сердитою, втрачає над собою контроль.
- Пояснюйте агресивній дитині, що означає поняття «самоконтроль”.
- Сприймайте дитину такою, якою вона є, і зауваження спрямовуйте не на її особистість, а на негативну ситуацію.
- Демонструйте модель неагресивної поведінки.
- Розвивайте здатність до емпатії.
- З агресивною дитиною не можна розмовляти на підвищених тонах – таким чином ви провокуєте посилення агресивних імпульсів.
- Агресивні вияви можна знімати за допомогою спеціальних вправ. Наприклад, навчити дитину зосереджувати увагу в момент імпульсу на своїх руках і навмисне стискати кулаки з максимальним напруженням.
Рекомендації педагогам щодо профілактики агресивної поведінки в учнів