Улас Самчук майже все життя прожив у розлуці з рідною землею. Через недолю свого народу й своєї батьківщини він ще юнаком опинився поза межами рідного краю. Але одірвавшись фізично від батьківщини, він духовно перебував з нею у повсякчасному нерозривному зв’язку. У чужому світі він ще глибше переживав долю рідного народу.
“Я ставив і зараз ставлю собі досить, як на письменника, виразне завдання: хочу бути літописцем українського простору в добі, яку сам бачу, чую, переживаю”, – писав Улас Самчук.
Таким літописцем свого часу і свого народу і є Улас Самчук, таким він і ввійшов в історію української літератури.
Найбільша мистецька і суспільна вага творів Уласа Самчука в тому, що їхні ідеї органічно виростали з найактуальніших і найболючіших проблем доби, що вони пройняті щирою авторовою любов’ю і почуттям обов’язку перед своїм народом і батьківщиною.
Про це говорила бібліотекар на презентації книжкової виставки “Син Волині“, організованої у бібліотеці ПТУ №27 м. Берестечко до 115-ї річниці від дня народження Уласа Самчука. Виставка буде діяти до 26 лютого 2020 року.